Коли я народилася, кар’єра моєї мами випарувалася на її очах. Спочатку декрет, а потім вона не змогла повернутися на роботу, і ми отримали те, що отримали. Мама казала, що я помилка в її житті, а я вчилася не ламатися від її слів і жити, беручи до уваги лише підтримку батька. Коли тата не стало, мама про моє існування взагалі забула. Я росла, як сирітkа. Вже з 16 років я знайшла роботу і паралельно навчалася на найвищі бали, щоб вступити на бюджет. Я досягла свого: я вступила. В універі я познайомилася з Арсенієм.
Він здався мені дуже класним хлопцем. Ми почали зустрічатися, і ось, раптом він запропонував познайомити мене зі своїми батьками. Я так хвилювалася… у мене навіть відповідного одягу не було, була тільки стара сукня, яка була місцями зашита, місцями тканина вицвіла… Я хвилювалася, чи не помітить моя майбутня свекруха, і чи не подумає вона, що я її синові не рівня, проте, попри мої страхи, знайомство пройшло просто ідеально. За кілька днів мені зателефонувала свекруха і попросила приїхати до неї.
Я захвилювалася: чи не сталося чогось… Свекруха зустріла мене з посмішкою, запросила на кухню, ми попили чайку, побалакали, а перед моїм відходом вона вручила мені величезний пакет. У пакеті була нова сукня, яку можна носити як кожен день, так і на вихід, обігравши його аксесуарами, і пара туфель, що поєднуються із сукнею. Я не змогла стримати сліз. Адже я в житті не відчувала такої турботи до себе… Свекруха стала для мене матір’ю. До речі, ми одружилися через півроку після знайомства, а зараз ваrітна. Мати Арсенія і мені замінює матір.