Мій будинок розташований в приватному секторі. Вулички у нас вузькі. Одна машина проїжджає без проблем. А ось двом машинам, що рухаються в протилежних напрямках, роз’їхатися на наших вулицях проблематично. Доводиться демонструвати майстерове водіння, щоб проїхати. не подряпавши свою або чужу машину. Додайте до цього, що ділянки обгороджені сіткою-рабицею, з яких стирчать гілки різних кущів, які звужують і без того вузьку вуличку. Виходить, що роз’їхатися на таких ділянках вулиці двом машинам практично неможливо. Багато власників, і я, в тому числі, регулярно зрізують гілки кущів, що випирають назовні. Але…
В сім’ї не без виродка. Є у нас такі сусіди, яким наплювати на проїжджаючі машини. У число таких індивідумів входить і мій безпосередній сусід. Пару місяців тому я стриг кущі біля свого паркану. А сусід, побачивши це запитав, не підстрижу я і його кущі. Свою частину я вже доканчивал, садові ножиці у мене гострі, хороші, пройти зайвих десять метрів великої праці для мене не становить, тому я не відмовив йому. Постриг і забув. Але кущі мають таку властивість, як проростати знову і знову. Тому стригти їх треба регулярно. Я, побачивши сусіда, сказав, мовляв, треба твої кущі знову стригти.
— Ну ти ж мені їх в минулий раз постриг. Пострижи і зараз, якщо вважаєш, що їх пора постригати, — незворушно відповів він мені. — Так я до тебе у садівники не наймався, — сказав я йому. — Ну так ці гілки твою машину дряпають, не моє. А мені і так неnогано, — поглумився наді мною він. Виходить, один раз я пішов йому назустріч, бо він вже вважає, що я зобов’язаний вічно стригти йому кущі?! Мене така логіка, звичайно, не влаштовує. Дружина радить облити коріння кущів сусіда кислотою. Але мене таке, диверсійнє вирішення питання поки не влаштовує. Воювати з сусідом, я поки що не хочу. Але ось як переконати його мирним шляхом — не знаю.