4 роки тому я одружився з Катериною. Тоді моя дружина жила в місті, а я був сільським хлопцем. Якось ми випадково зустрілися на місцевій автостанції, коли я був там у справах. З’явилася якась симпатія і ми відразу почали зустрічатися, а через три місяці вирішили що хочемо сім’ю, тому падали документи в РАГС. На той час Катя жила у власній двокімнатній квартирі. Досягла квартири вона без доnомоги батьків, працювала та куnила квартиру самостійно.
Коли ми познайомилися, вона жила в квартирі вже довгий час. У її батьків своя справа. Через кілька тижнів після нашої першої зустрічі я прийшов до них додому. Я пам’ятаю, як її мати ставилася до мене. Її очі були сповнені такої злості та ненависті, що мені стало не по собі. Виявляється, вона вже знала про моє сільське походження і вважала, що я просто одружуся з її дочкою за ради квартири і через їхні гроші.
Переконати її у протилежному було важко, тому моя дружина відразу ж стала на мій бік. Моя теща вже багато років каже мені, що я бідна людина і не заслужив її доньку. Тому я вирішив, що куnівля власної квартири — це єдиний спосіб переконати її і спокутувати свої помилки. Звичайно, я не житиму далеко від дружини для цього, але мені потрібно обов’язково купити квартиру. Скільки ще зможу витримувати колючі слова від моєї тещі?