Народилася і виросла я у маленькому селі. Сім’я у мене була проста: тато працював помічником фермера, мама – продавщицею в магазині. Я досі пам’ятаю один епізод із дитинства, коли тата не було вдома більше тижня. Нещодавно я вирішила поговорити про це з мамою, і навіть не могла подумати, наскільки серйозною була та історія… У тата була kоханка. Мама, дізнавшись про це, виrнала його з дому і наказала більше не повертатися. Коханkа працювала з татом на фермі, але в нашому селі їх ніхто разом не бачив: зустрічалися вони у місті. Але приховати цей факт було складно: село у нас маленьке.
Мама до кінця відмовлялася вірити цим чуткам. За кілька днів, як мама виrнала батька, він прийшов вибачатися. Але маму дуже засмучував слух щодо того, що та дівчина ваrітна від мого тата. Та звільнилася з роботи, поїхала кудись і з того часу про неї ніхто не чув. Мама зрештою пробачила батька і вони стали знову жити разом. Минали роки, а чутки про те, що в мого тата є син, не вщухали. І тільки коли я одружилася, тато вирішив побачитися з ним. Мама не була проти: адже це була рідна дитина. А одного дня тато запросив мене до кафе – познайомити мене зі зведеним братом.
Хлопець виявився досить приємним, товариським. Ми обмінялися телефонами та зумовилися часто бачитися. Але чомусь я не можу відповідати на його дзвінки. Він часто дзвонить — але підняти трубку я не маю сил. »Братом» назвати його я не можу. Так, він дуже добре ставиться до мене, а я, на відміну від мами, не змогла пробачити батькові його вчинок. Мама із цього приводу відмовчується, а батько дуже хоче, щоб я спілкувалася зі своїм братом. Щодо тієї жінки, то я про неї досі нічого не чула. Та й зведений брат не руйнує мою родину. І що мені робити у цій ситуації? Поки що я нічого не розумію …