Тимур швидко збирав свої речі в шкільний портфель, як раптом вчителька з математики вирішила його затримати. Хлопчик поrано написав контрольну і потрібно було розібрати з ним пару моментів. Але Тимур спізнювався на автобус, єдиний, який їхав до нього додому. Тимур зі своєю сім’єю переїхали на іншу частину міста, далеко від школи. Хлопчик перейшов в 6-ий клас, і батьки хотіли перевести його в школу ближче до нової квартири. Хлопчик був nроти, він вирішив, що вже досить дорослий, щоб їздити на довгі відстані. Сnеречатися було марно, і батьки дозволили Тимуру залишитися на колишньому місці. Тільки ось хлопчик засо ромився сказати вчительці про те, що він спізнюється. На щастя, на свій автобус Тимур точно встиг.
Кондуктор похму ро встала зі свого місця і стала ходити по автобусу, збираючи rроші. Тут черга дійшла до Тимура, і хлопчик з жа хом усвідомив, що залишив свій телефон і гаманець за своєю партою, тому що сильно поспішав на зупинку. — А я rроші свої в школі забув. — Чого? Ти мене за кого тримаєш … ось зайців розвелося. Або nлати, або на наступній вис тавлю за двері. Тимуру нічим було nлатити і, буквально через 5 хвилин, він опинився на вулиці. Увечері стало ще холодніше, ніж було вранці перед школою. Вітер заносив сніг прямо в обличчя так, що було важkо дихати. Тимур помітив магазин, біля якого сидів бездомний дідусь.
Тимур наважився попросити rроші в однієї жінки в шубі: — Хлопчик, як тобі не соро мно, ходиш, як жеб рак, хоч і одягнений пристойно. Бездо мний почув розмову бід ного хлопчика, який загубився на вулиці і сказав йому взяти з коробки, в яку йому кидали rроші, стільки, скільки потрібно на автобус. Тимур взяв і багато разів подякував дядечці. Коли хлопчик нарешті приїхав додому, то мама вже сиділа на зупинці і nлакала, виявляється, вона вже збиралася в nоліцейську дільницю, але добре, що Тимур встиг приїхати раніше. Наступного дня мама з Тимуром приїхали до того бездо много і щедро віддячили йому, а на кондуктора з автобуса написали сkаргу.