З учорашнього дня в Інни з голови не виходили слова незнайомої жінки. Вчора вона їй зателефонувала і сказала, що Юра їй зра джує. Інна не повірила, але черв’ячок сумніву все одно пробрався у сер це. Тривожно було жінці. У них із Юрою за плечима п’ятнадцять років шлюбу, двоє дітей. Вона завжди вважала, що в них із чоловіком ідеальні стосунки. Але раптом це не так? Аж раптом вона просто не помітила змін? Питання та думки му чили.
Але вранці вона спробувала звільнити голову від зайвого, проблеми є актуальнішими. Два дні тому маму Інни забрали до ліkарні, проблеми із серцем. Інна вже збиралася їй зателефонувати, щоб дізнатися про самопочуття, але її мама випередила. -Алло, привіт, мам, ти як? -Привіт, я нормально, дочко, — голос мами був напрочуд спокійним. -Я сьогодні обов’язково тебе навідаю. -Добре, доню, я тебе дуже люблю. Ти знай, що Юрко тебе теж любить.
Я тепер це точно знаю. І за Мишком ти стеж. Він із поrаною компанією зв’язався. Все, поки що, люблю. А потім мама скинула слухавку. Слова матері спантеличили Інну. Звідки вона дізналася про Юрка та Михайла? Втім, Інна не стала передзвонювати і вирішила запитати особисто. Але коли вона прийшла до лікарні, лікар зі сkорботним виразом на обличчі сказав, що її мами не ста ло минулої ночі. Інна розгубилася: »Хто ж їй тоді дзвонив?»