Син Кіри на 28-му році пішов із життя. Він не хво рів, ні на що не сkаржився, все життя займався спортом та правильно харчувався. Того фатального дня він пішов спати пізно ввечері, а на ранок прокинутися не зміг. У нього зупинилося серце, лікарі розводили руками. – Ми не можемо встановити причини цього явища. Таке в нашій практиці трапляється, людині складно дихати уві сні, зазвичай таке відбувається з людьми похилого віку. Вашому синові просто не пощастило, – сказав ліkар і негайно вийшов. Кіра залишилася в коридорі одна, вона не могла повірити у те, що сталося. Минуло кілька місяців, життя жінка пішла похилою. Вона перестала ходити до свого магазину. Сиділа вдома і сумувала за сином. За місяць до події вона куnила синові квартиру в тому ж під’їзді, де мешкала і сама.
Вона вирішила спуститися до нього, трохи прибратися. Але насправді, вона хотіла торкнутися його речей, відчути його поруч із собою. У квартирі було брудно та запорошено. Вона стала забиратися, посунувши диван, Кіра знайшла телефон сина. Коли телефон зарядився, то Кіра почала перечитувати його смс. На одному із повідомлень вона зупинилася. Не могла повірити на власні очі. Дівчина на ім’я Майя надіслала Славі фотографію хлопчика. Він був, як дві краплі води, схожий на покійного сина. Фотографію було підписано: «Слав, це твій син Костя. Подзвони, як буде час. Нам потрібно поговорити”. Син дівчині не відповів, хоча повідомлення було прочитаним.
Кіра, не роздумуючи, зателефонувала дівчині та домовилася про зустріч. Майя та Слава зустрілися у Новорічну ніч. Їхні спільні друзі покликали їх на вечірку, там вони і подалися спокусі. Слава дитини не хотів. Він дав rрошей на переривання ваrітності, але Майя не змогла так вчинити. Вона народила. Їй було складно, як заробляла rроші на оренду кімнати. Вирішила звернутися за допомогою зі Славою, але не відповів, а вона не стала наполягати. Кіра вирішила, що не залишити дівчину з онуком. Вона привезла їх у квартиру сина. Кіра оточила Костю увагою та любов’ю. Майю влаштувала на роботу до себе у магазин. Дівчина старалася і через якийсь час стала правою рукою Кіри. Якось Кіра і Костя дивилися разом мультики. Він притулився до бабусі. – Бабу, я люблю тебе. Мені з тобою пощастило. Дякую тобі, через тебе мама перестала плакати ночами, – обіймаючи бабусю, сказав Костя. Кіра цієї хвилини зрозуміла, що життя не зупинилося. Їй заради кого жити.