Мама жила у селі. Донька вийшла заміж та переїхала до міста. Зять – заможна людина, успішний бізнесмен. Зайнята людина. Донька завжди з чоловіком у відрядженнях, рідко відвідувала маму. Ось і вона вирішила відвідати її, думала, з онукою проведе багато часу, адже батьки працюють допізна, погодує внучку смачними новоспеченими пирогами, погуляють, ще вечерю приготує для зятя та доньки. Вона довго готувалася до подорожі. До дорожньої сумки поклала смачні джеми, консерви, сухофрукти, які дуже любила дочка. Розклала фрукти та овочі у кошику.
Для онуки куnила іграшку. Вона дуже сумувала за ними і з нетерпінням чекала на зустріч. Для зятя взяла пляшку гарного домашнього вина. Йому обов’язково сподобається. На вокзалі її зустріла дочка. Обнялися, витерли сльо зи та поїхали додому. Але онука дуже холодно зустріла бабусю. Привіталася і зачинилася у своїй кімнаті. Виходила тільки тоді, коли хотіла поїсти або до туалету сходити. Бабуся віддала їй іграшку. Вона взяла ляльку, знизала плечима, поставила на стіл, навіть дякую не сказала. Увечері зять прийшов додому, привітався і сів за стіл.
Поїли, поговорили, чай попили. Зять похвалив вино. Дорога була довга; жінка втомилася і спитала, де спатиме. Дочка застелила постіль, побажали один одному добраніч і лягли спати. Вона лежала в ліжку і думала, як добре у рідних. Але за кілька днів ставлення до неї різко змінилося. Чоловік доньки приходив додому незадоволений, став аrресивним. Дружині грубив. Вони зачинялися в своїй кімнаті, і були чутні їхні голоси, вони кричали один на одного. Зять казав, що не збирається жити з тещею, а дружина казала, що мати їй набридла, але не може її вигнати з дому, залишити на вулиці. Мати не чекала, що від рідної доньки таке почує. Наступного ранку донька сказала: “Мамо, ти не можеш тут залишатися, ти нам заважаєш, їдь додому, так буде краще”. Вона швидко зібрала речі та пішла. Було зрозуміло, що це їхня остання зустріч.