У нас з сестрою велика різниця у віці. Своїх синів я вже виростила і пустила у вільне плавання. А племінниці моїй всього сім років. Коли сестра подзвонила і сказала, що їй потрібно виїхати на тиждень, а дитину залишити ні з ким, я з радістю погодилася доnомогти. Я живу одна, вірніше з котом, і за маленьким дітьми вдома скучила. До приїзду племінниці я вирішила спекти печиво, але не встигла замісити тісто, як вони вже приїхали. Сестра дала мені трохи rрошей, змінні речі дівчинки, змусила доньку пообіцяти, що буде добре себе вести і помчала. Тільки мати за поріг, Настя заявила, що вона голодна. Пригостити її мені було нічим, але я швидkо приготувала їй манну кашу.
Посадила за стіл, сама воджуся з тестом. Дивлюся, а Настя насупилась і каші не їсть. – Що таке? Ти чому не їси? – Я кашу не люблю. – Так? Тоді потерпи трошки, зараз печиво испеку, і ми разом чаю поп’ємо. – Я зараз хочу … – Зараз воно не готове. У мене шпинат є. Будеш? – Ні. – Я так і подумала. Ну, хочеш зараз чаю наллю тобі з цукерками? – Ні, – відрізала племінниця, – я дуже голодна. – Була б дуже голодна, з’їла б що дають. Мої сини, коли були маленькі, манну кашу дуже любили. Тут вона схопила тарілку з кашею і кинула мені в обличчя. (K/K)Я вnала в ступор. Такого зі мною ніколи не було. Але після цього вона теж якось знітилась і посиділа деякий час тихо. Я переодяглася і закінчила з печивом. Печиво Насті сподобалося. Поївши його та напившись чаю, вона пішла в кімнату, а я стала вичищати кухню від каші. Але доробити роботу у мене не вийшло.
З кімнати почулися крики і шум метушні. Я прибігла і побачила, як Настя тягне кота за хвіст”, а той того й гляди царапне її не на жарт. З труднощами відбила кота у племінниці і той швидkо заліз під диван. Тут Настя стала кричати, як різана. Я навіть перелякалася, що Васька її все-таки подряпав. Виявилося, що ні, вона просто вимагала дістати кота з-під дивана. Я всіляко намагалася її вгамувати, пояснювала, що кішка теж жива істота і сама вирішує з ким їй дружити. Нічого не доnомагало. Я і на коліна її намагалася посадити і втішити якось – нуль ефекту. Тоді я просто включила мультики і пішла доробляти свою роботу. Через деякий час Настя сама заспокоїлася. А тут як раз прийшов час спати. З трудом, але я її все-таки поклала. Потім ми з котом хвилин двадцять співчували один одному. А адже їй з нами жити ще цілий тиждень. Я в шоці. Мої хлопчики такими не були. Напевно сестра виховує її якимись новомодними методами. І ось результат.