Мені вже за 60 років. З чоловіком ми роз лучилися близько 5 років тому: він покинув мене заради молодої односельчанки. Не можу сказати, що саме спонукало його на таке рішення в немолоді роки, але, як би там не було, я можу побажати йому тільки щастя. Єдине, мені дуже прикро з приводу того, що діти встали на сторону чоловіка.
За їх словами, це я винна в тому, що їх тато пішов від мене. Але в чому моя вина? Я була ідеальною дружиною: у будинку завжди був повний порядок, на кухні – смачна їжа, троє дітей – завжди чисті, ситі і одягнені. До того ж, я ще й встигала працювати. Після роз лучення зв’язок з дітьми теж став сходити нанівець. Спочатку вони дзвонили мені по святах, зрідка приїжджали гості, але поступово і ці нечасті візити припинилися. У підсумку, я залишилася зовсім одна: з тваринами, величезним садом, плюс – я все ще продовжувала працювати.
Ніхто мені не доnомагає, але як тільки починається дачний сезон, то діти вимагають від мене свіжого молока, фрукт і ягід. А звідки мені їх взяти? Після пари відмовин я остаточно nосварилася з дітьми та онуками. -У мене не сто рук, і не забувайте про те, що ніхто з вас мені не допомагає. Я саджу грядку тільки для себе, і всіх вас я одна прогодувати не зможу. Невже я щось роблю неправильно? У мене троє дітей, вісім онуків, а повертаюся я одна – в величезний, але порожній будинок.