Коли тато так і не прийшов за мною в школу, я вирішив зателефонувати її подрузі. Та взяла трубку після довгих гудків і стала nлакати

Коли мені було 5 років, батьки роз лучилися. Незважаючи на юний вік, я дуже важко переживав цю подію. Батьки робили все, щоб я не сильно засмучувався, але все-таки я ніяк не міг зрозуміти причину того, що сталося. Суд вирішив, що я пови нен залишитися з мамою, але тато не пропускав ніяких вихідних: приїжджав кожен раз, щоб побачитися зі мною. Того дня я чекав тата біля школи. Він повинен був забрати мене на машині, і я був впевнений, що він не забув. Прочекавши кілька годин, я пішов додому пішки. Коли мені подзвонила мама, я сказав, що повернувся додому без тата. — Настя не пустила? — сказала мама і повісила трубку.

Advertisment

Настя була подружкою мого батька. Поруч з нею він був щасливий. Я радів, що у батька нарешті налагоджується життя. Тоді я вирішив зателефонувати Насті. Коли вона підняла, я зрозумів, що вона плаче. Минуло хвилин 5, Поки я зрозумів, що сталося. Виявляється, вранці тато втратив свідомість, і його відвезли в лікарню. Лікарі нічого їй не повідомляли, оскільки вона не була родичкою. Я сказав, що з’ясую. Подзвонив мамі, розповів про все і сказав, що мені потрібно поїхати в ліkарню, щоб лікарі повідомили, що з моїм татом. На моє здивування, мама почала переживати за kолишнього чоловіка. Вона підібрала мене по дорозі, і ми зайшли в ліkарню в місці.

В руках мама тримала пакет з фруктом. «Навіщо? Тато ж без свідомості?». Ми зайшли в палату. Виявилося, у тата впав цукор, і тому він втратив свідомість. На щастя, Настя перебувала поруч, і встигла викликати швидkу. Коли тато прийшов до тями, він дуже зра дів, побачивши в палаті маму. Я кілька хвилин спостерігав за ними, як вони ховали свої погляди один від одного – як вперше заkохані школярі. Тоді я сказав, що мені потрібно в туалет, а сам встав за дверима палати і почав підслуховувати. — Це мені? — Так, ти налякав нас. — Я рад, що ти прийшла… Коли я увійшов до палати, мої батьки сиділи в обнімку. Тому відразу вибіг, щоб не заважати їм. З тих пір наше життя змінилося. Мама фарбується щоранку, і ходить в найкрасивіших сукнях. Боюся накаркати, але, думаю, все у нас буде добре.

Advertisment

Leave a Comment