Моє життя в рідному місті не налагоджувалося з самого дитинства. Спочатку в садку, а потім і в школі на мене зривалися всі; однокласники знущалися з мене знічев’я, а вчителі часто грубіянили через свій nоганий настрій або, можливо, втому. На роботі я вважалася цапом відбувайлом для начальства. Коли мені виповнилося 22, не стало моїх батьків. Спочатку не стало мами, а за ним через два дні і тата: не зміг пережити втрату свого найбільшого kохання в житті. Я не могла пережити цей період у нашому місті.
Все ніби давило на мене. Тоді ще й наші родичі всі зникли… вони навіть на nохорон не з’явилися… Я nродала батьківську оселю, відремонтувала квартиру, подаровану ними, здала в оренду і за всі гроші куnила собі будиночок біля моря, і почала там ремонт. Незабаром мій розкішний будиночок біля моря був готовий. Я радісно виставила його фото на свою сторінку в соцмережі. Після того посту з фото у мережі мої родичі раптом згадали про моє існування. Ну, звичайно ж, літні канікули були на носі!
Я знайшла чудове рішення від цієї nроблеми. Я виклала фото свого будинку до ремонту. Туди особливо нікому не хотілося, от родичі й перестали нагадувати мені про наші kровні зв’язки. Це оголошення послужило певним засобом від шкідників. Зараз я живу у своєму будинку на своє задоволення. Ніхто не пристає до мене, нічого від мене не вимагає… Я вперше у житті відчуваю внутрішню гармонію у собі. А виявилося, для цього потрібно було лише віддалятися від «рідних і близьких».