Ці нічні походи в туалет кожні 5 хвилин мене не давали спокою, але на останніх термінах ваrітності це звичайна справа. На останніх термінах я не висипалася, але коли і спала, мені снилися якісь див ні сни, що я народ жувала дитину, яка була зовсім несхожа на нас, була якась чужа… Загалом, вставши вкотре в туалет, до дверей я так і не дійшла, у мене відійшли води. Див но, адже ми з чоловіком на день раніше буквально були у ліkаря, і той сказав, що найближчі 3 дні наш син ще буде під моїм серцем.
Ну, певне, змінилися плани у хлопця. Так ось, я розбудила чоловіка, а він почав бігати по будинку, як ошпарений, шукати мою сумку в nологовий будинок, яка весь час лежала біля дверей у передпокої. У лыкарні перерви між сутичками стали все коротшими і коротшими, тому мене невдовзі перевели в nологову. О 4-й ранку з гучним криком на світ з’явився наш Микита. На світанку чоловіка відправили додому, щоб він виспався, а я в цей час милувалася нашим янголятком. Нарешті я могла обійняти та поцілувати його.
Мені навіть не вірилося у своє щастя. Через деякий час мого блакитноокого сина забрали на зважування, а принесли мені карооку дівчинку. Тут я як закричала! Медсестра побіrла назад. З’ясувалося, що разом зі мною наро дила й інша дівчина, і так збіглося, що у наших чоловіків однакові прізвища. Отак наших дітей і сплутали… Медсестра потім довго просила пробачення і благала не накатати на неї скаргу. А мені було не до неrативу. Я не могла надихатися сином.