Мене звуть Людмила, мені п’ятдесят п’ять. Ми з чоловіком виховали двох синів. Вони вже дорослі та створили свої родини, живуть окремо. Я маю двох невісток, вони дуже різні за характером. Старша — Таня, дуже спокійна, вдумлива людина. Мені вона від початку дуже сподобалася. По ній відразу видно, що вона дуже відповідальна і буде гарною дружиною. Так і сталося. Вона і за дітьми встигає дивитися, і за чоловіком доглядати і працювати. Я її як людину дуже поважаю. Молодший мій син одружився з вертихвосткою.
Лариса та ще штука, природа її красою не обділила, але обділила терпінням та поступливістю. Як тільки вони з Ігорем одружилися, Лариса стала з Танею у всьому конкурувати, навіть і не знаю, звідки у неї це прагнення. До мене підлизується і намовляє на Таню. Мені вся ця справа з самого початку не подобалася. Ось нещодавно були хрестини її первістка. Організували велике гуляння, зібралися всі родичі та друзі. Прямо в розпал свята Лариса голосно, щоб усі почули, питає: -Мамо, виходить, що ти молодшого онука більше любиш, так?
Подарунок Івана втричі дорожчий за подарунок, який ти подарувала на хрестини Сашка! Я перевірила, уточнила ціни в магазині. Усі завмерли, а я густо почервоніла. Зрозуміло, справа зовсім не в більшому і меншому kоханні, просто на момент хрестин Саші зарnлату я менше отримувала. Але мені стало моторошно ніяково. Ситуацію розрулила Таня. -Подарунок Людмили Петрівни незалежно від ціни для нас все одно найцінніший — спокійно сказала Таня. Лариса спробувала звести все на жарт, а я видихнула з полегшенням. Добре, що моя перша невістка така розумниця, вона ні на які провокації не ведеться.