Нам із братом дісталася від батьків квартира. Батька не стало ще коли я була в садку, а мама пішла на той світ, коли я вступила до університету. Добре, що я навчаюсь на бюд жеті, бо просто не уявляю, звідки б зараз брала гроші. Усі свої підліткові роки я жила з мамою, брат жив у іншому місті, працював. Ми були з ним не дуже близькі. Спілкувалися як племінниця та дядько. Він мене старший на 10 років. І ось після відходу матері брат повернувся до нашого міста. Квартира перейшла до нас, ми сіли за стіл та обговорили наші подальші плани. З братом вирішили так, що поки я вчуся то трохи підроблятиму, однаково з братом будемо скидатися на комуналку і на їжу.
А після навчання я знайду хорошу роботу, викуnлю у брата його частину квартири і житиму тут сама. А брат уже візьме іnотеку та куnить собі квартиру окремо. Усіх усе влаштовувало. Ми три роки прожили добре, іноді були дрібні сварки, але все з побутових питань. То сміття хтось забув викинути, то речі з пральної машини не дістали. Коли я навчалася на останньому курсі, то брат одружився. Вони з дружиною перебралися жити до нас, бо винаймати квартиру дороrо. Я була не проти. Все ж таки я особливо вдома не сиділа, бо після навчання на мене чекав підробіток, а потім я спала. Але дружину брата не влаштувала наша домовленість.
Вона вирішила, що брат у мене вже доросла людина, йому треба швидше думати про сім’ю, тож квартира має залишитися в них. Мені було все одно, якщо їм так хочеться, то нехай у мене викуповують частину квартири. Але дружина заявила, що вони не мають грошей, треба накопичувати для народ ження дитини. Вона стала всіма способами мене виживати із квартири. То замикала мене вдома одну, нібито виnадково, то займає зранку ванну та туалет на цілу годину, то зіпсує мені мою вечерю, то забруднить одяг. До того ж брат у всьому погоджується зі своєю дурною дружиною, сам мислити не може. Але я не зі слабких, я все ж таки доживу останній рік у квартирі, поки закінчу університет, а потім можу і через с уд вирішити це питання, щоб вони виnлатили мені мою долу сповна.