Проїжджаючи повз міський парк, Олег Семенович помітив молодого хлопця, який сидів на лавці жебракував. Це був один із рідкісних щодо вільних днів чоловіка, щось його привабило в тому хлопці, він не зміг пройти повз нього. Він зупинив машину та підійшов до нього. – А чого ти тут сидиш? – звернувся він до нього. Хлопець повільно підняв на нього великі зелені очі. — Не знаю, мені просто нікуди йти. Чоловік похитав головою. — Зовсім нікуди? Хлопець кивнув головою.
Він був вихованцем інтернету, після виписки йому дали будинок, але він нещодавно згорів під час пожежі, і хлопець залишився на вулиці. — А як тебе звати? – Сашко. Олегу Семеновичу зателефонували і покликали на термінову співбесіду. Чоловік дав хлопцеві кілька великих купюр і пішов. Але молодик не виходив у нього з голови кілька днів. Думки чомусь постійно до нього поверталися. У результаті чоловік не витри мав і вирішив, що з цим треба щось робити. Вирішив допомогти молодій людині, дати їй шанс на гарне життя.
Він знову пішов до того місця, Сашко так само сидів там. Він запропонував йому доnомогти з роботою та житлом. Незабаром хлопець почав працювати в його фірмі, він також зняв для нього кімнату. Хлопець був тямущий, одразу влився у процес, Олегу Семеновичу був дуже вдячний. Минуло з того часу 10 років, Олег Семенович, посміюючись, каже, що доnомагаючи хлопцеві, він насамперед доnоміг сам собі, адже таким чином знайшов дуже вірного друга та товариша.