Михайло майже десять років не був у рідному місті, бо працював закордоном. Повернувся після розлу чення, щоб побачити батьків, за якими дуже скучив за роки розлуkи. Йому у місті випадково зустрілися колишні однокласники. -Скільки років скільки зим! А ми не сподівалися вийти з тобою на контакт, але ти дуже вчасно. Наступного тижня зустріч однокласників у ресторані. Прийдеш? У Михайла зовсім не було настрою на гулянки, але він таки вирішив сходити,
було цікаво зустріти старих друзів і дізнатися, як у кого склалося життя. У призначену годину біля входу у ресторан зібрався весь клас. Несподівано, просто перед входом, пригальмувала дорога іномарка. Водій вивів звідти жінку на інва лідному візку. Спочатку з’явилися стрункі ноги, а потім і все інше. Дізнавшись її, Мишко вкрай здивувався. Це була Наталя, перша красуня їхнього класу та школи. Вона під’їхала до нього з усмішкою на обличчі. -Давно не бачилися, Мишко!
Пам’ятаєш, коли я тебе поkинула, ти мені насамкінець сказав, що я потім сама до тебе приповзу? У якомусь сенсі ти мав рацію! Виявилося, що Наталя невдало прокотилася на лижах, взагалі ліkарі не давали шансів, що вона одужає повністю, але їй було все одно на це. Вона цілеспрямовано займалася фізіотерапією, це давало свої плоди, вона могла сама вставати. За місяців шість усі однокласники знову зібралися разом, але вже на весіллі Михайла та Наталії.