Вчорашній день надовго залишиться у моїй пам’яті. Поки чоловік був на роботі, я варила суп і доглядала 3-річного сина. Тут пролунав дзвінок у двері — це був брат із 5-річним племінником. — Вибач, що не попередив. Посидиш із Мишком? Нас у гості покликали, години за три повернемося, — сказав брат і вручив мені пакет із фруктами. Я погодилась. Діти побігли грати, а він пішов. Хлопчаки люблять разом грати, адже брат із невісткою частенько мені сина підкидають. Незважаючи на це, стосунки між мною та обраницею брата не склалися, та й брат із моїм чоловіком не особливо близькі. Загалом було вже досить пізно. За племінником ніхто не поспішав. Я посадила дітей вечеряти та набрала брата. П’яним голосом він сказав, що вони вже виїжджають. Дев’ять, десять, одинадцять… Нікого нема. Я знову зателефонувала. — Вибач, але Ленка щось дозу не розрахувала. Я її додому відвіз, привів до тями і поклав спати. Я зараз за сином приїду, — сказав він, по голосу було зрозуміло, що він дуже п’яний.
Невістка на моєму місці сама б уже дитину привезла. Коли я залишала у них сина і запізнювалася на 5-10 хвилин, він чекав на мене одягнений у коридорі. Але, мабуть, під впливом алкоголю вона втратила пильність. Я поклала дітей спати, а сама сиділа на кухні і чекала на брата. Він так і не приїхав. Буквально за кілька годин мій син почав сильно кашляти і задихатися. Я викликала швидку — лікар оглянув його і сказав збиратися до лікарні. Я збиралася і дзвонила братові, щоб він забрав племінника. Ні він, ні його дружина не піднімали слухавки. Мені довелося залишити хлопця на сусідку. Я їй повністю довіряла, тож не переживала. Тільки треба було заплатити за її послуги – 1500 штук. За безплатно вона не сиділа. Загалом нас залишили в лікарні. Чоловік зателефонував в обід і сказав, що брат із дружиною приїхали за сином тільки після 12.
Через якийсь час він підмінив мене, щоб я помилася вдома і приготувала щось їсти, адже син не їв лікарняну їжу. У продуктовому магазині я перетнула з невісткою. Вона навіть не привіталася, одразу почала на мене кричати: — Якого ти біса залишила мого сина з чужою тіткою? — А треба було не бухати, а приїхати по дитину тоді, коли обіцяла. Мені треба було свого сина відправити одного до лікарні чи тягнути твого із собою? А? Ви ще мені повинні відшкодувати збитки, я сусідці заплатила, щоб вона за малим доглядала. — Мій чоловік фрукти приніс, вистачить із вас. Ще ти нам винна! — Наче я з порожніми руками проходжу до племінника! — Загалом ніяких грошей ти не отримаєш. Скажи дякую, що чоловік поліцію не викликав і заяви на тебе не написав. Так Авжеж. Це до кого ще треба було викликати поліцію. До доброї тітки чи до мами-п’яниці? Більше я не маю жодного бажання сидіти з племінником.