Я зустрічалася з хлопцем; думала, ми любимо один одного і одружимося. Але він kинув мене, дізнавшись, що я заваrітніла від нього. Мої батьки відмовилися мені допомагати; взагалі відвернулися від мене. Я була змушена кинути навчання і шукати роботу. Влаштувалася і стала працювати. Але незабаром знайшла і другу роботу. Потім мої батьки пробачили мене і покликали до себе. Після народ ження дитини, мама сиділа з моїм сином, а я працювала. Я робила все, щоб моя дочка не потре бувала ні в чому. Купувала іграшки, які вона хотіла, одяг, а коли виросла, я стала їй купувати брендовий одяг, взуття, дорогу косметику. А собі нічого не купувала.
Мені нічого не потрібно, аби у дочки було все. Коли дівчинці виповнилося п’ятнадцять років, я їй подарувала дорогий телефон. Нещодавно у неї поламався старий, вона nлакала, хотіла новий. Я збирала гроші на нову пральну машинку, так як вже два місяці прала руками. Стара пралка поламалася. Мені важко було прати джинси. У мене вже руки бо ліли. Дочка дуже просила, і я вважала за краще купити їй телефон. Ми разом пішли в магазин, по дорозі дочка говорила, що у неї в школі у всіх телефони останніх моделей. Я сама в техніці не розбираюся. У магазині дочка розповіла консультанту, яку модель хоче. Ми підійшли до стендів з телефонами.
Дочка показала пальцем. Побачивши ціну, я обімліла. Я сказала доньці, що у мене немає таких грошей. Думала, вона мене зрозуміє, але лише сказала: “Я що, зли денна ? Не хочу іншу, у всіх дорогі телефони, я теж хочу». Я повторила, що не можу купити, це дуже дорого, попросила її зрозуміти мене : я працюю з ранку до вечора, але таких грошей у мене немає. Вона подивилася на мене і вимовила » а сенс від твоїх робіт?! Якщо ти навіть телефон нормальний купити не можеш » — сказала вона і вибігла з магазину. Всі люди в магазині дивилися на мене зі сnівчуттям. Я ледве стримала себе, щоб не розnлакатися. Все життя намагаюся заради дочки, а вона ось як мені віддячила.