Прикро, до болю прикро. За що вона зі мною так? Намагався відкинути емоції, проаналізувати ситуацію тверезим поглядом. Здається, вийшло. Виходило, що нічого не ті що страաного, навіть поrаного Тома не зробила. Навпаки. Можна захопитися її холодним, розважливим розумом і терпінням. Мені вже майже п’ятдесят. Сім років тому зустрів дівчину. Порівняно зі мною дівчинку, яка годиться мені в дочки. Їй було тоді двадцять три. Друзі кепкували з мене: «ти що, удочерити її зібрався?», «Дивись, не вженеш за нею в ліжко, наставити тобі рогів». Небезпека зра ди, звісно, була. Фігура моделі, тільки не «баскетболістка», а мініатюрна з опуклостями у потрібних місцях.
Симпатична, з приголомшливими, котячими, очима. Вогонь у ліжку… Загалом не жінка, а мрія. А яка господиня. У будинку завжди чисто, вечеря завжди з трьох страв, ніколи не клянчила тієї чи інший подарунок. Ні, коштами я її не обра жав, завжди бачив необхідну, і навіть більше, суму. Вона якось примудрялася на виділене і будинок забезпечити, і себе не забути. Розповідала, що підробляє фрілансом. Але мене ніколи не цікавив її прибуток. Єдине, що попросила-це дитина. Але лише один раз. І після моєї відмови більше не поверталася до цієї тими. Сім років прожили в коханні та злагоді.
І тут як обухом по голові — виявилося, що за цей час вона не так заробила своїм фрілансом і зуміла купити собі по іпотеці двокімнатну квартиру в центрі. — Як? Чому? — А що ти хотів? Ми з тобою живемо сім років, ти хоч раз заговоривши про весілля? Чи хоча б покликав у РАЦС? Ти навіть у дитині мені відмовив. Хто я для тебе? Коханkа? Співмешканка? Чому я повинна бути впевнена, що одного прекрасного дня ти не вимагатимеш від мене звільнити квартиру для наступної пасії? Так, ти сплачував мені деякі суми. Але в мою квартиру не вкладено жодної копійки із цих коштів. Вважатимемо, що ти платив мені зарплату, як домробітниці. І які на мене можуть бути обра зи? Все вірно. Об раз не повинно бути. Але чому мені так nрикро?