Є у нас в компанії один хлопець добрий Кеша. Все у нього в кар’єрі чудово, нещодавно підвищили до заступника директора, є власна квартира у центрі міста. Любить він свою колекцію платівок. Тільки одне але: неодружений і одружуватися не збирається. Хоч і намагався. -Була ж у тебе прекрасна дівчина Оля, де вона тепер? Така охайна і спокійна, якраз те, що тобі потрібне. -Оля все намагалася до мене переїхати. -Ну, звичайно, ви ж більше року вже зустрічаєтеся. Не діти ж малі, тобі вже 37 років. А їй сім’ю створити хочеться, дітей встигнути наро дити.
-От тільки я не готовий до того, щоб ми жили разом. Треба людину краще дізнатися. -А Минулого року, що ви зустрічалися, ти її не впізнав? -Мабуть недостатньо … вона психанула, та й пішла. Була ще у Кеши дівчина Каріна. Мила брюнетка, дуже господарська, смачно готувала, досить рішуча жінка. Вона одразу переїхала до Кеші. Спочатку жили спокійно, Кеша звик до думки, що тепер він не один у квартирі. Тільки у Карини був собачка-а для Кеші важливо, щоб його колекцію платівок ніхто не чіпав. Він боявся, що пес може зачепити стенд із платівками. Через це вони з Каріною посварилися і розлучилися.
Багато хто з ким намагався Кеша побудувати стосунки, але все одно на шляху до сімейного життя в нього завжди стояли платівки. Його святі платівки, які були дорожчі за перспективу створити власну сім’ю, дітей, сімейне вогнище. Ні, для Кеші власний комфорт був набагато дорожчим. -Ну ти розумієш, що роки йдуть, ти потім собі не знайдеш дружину, яка народить дитину. -Та навіщо мені це, я й так не самотній. -Ну звичайно, у тебе є твої платівки. -Ні, у мене є робота, друзі, відрядження … ну так, і улюблені платівки. -Ти май на увазі, Кеша, пройде ще пару років, і пошкодуєш, що вчасно сім’ю не створив.