У їхньому селі жив один дядько Коля, який любив випити. А як тільки Коля вип’є, так відразу втрачає голову. Починає ходити по чужих городах, переставляє речі без попиту господарів. А на ранок нічого не пам’ятає. Так ось одного разу дядя Коля випадково зламав у Даші замок в сараї. Але вона його лагодити або купувати новий не збиралася. Все одно в сараї тільки візок та лопати, у всіх в селі повно цього добра. Одного разу вночі Даша почула якийсь шурхіт, але було так лінь вставати з ліжка, адже весь день в городі пропрацювала, так що вона не стала надавати особливого значення — так і заснула. На ранок Даша зрозуміла, що у неї в сараї речі не так лежать.
Це не міг був дядько Коля, бо до нього приїхали племінники, а коли вони у нього ночують, він не п’є. Даші навіть стало страաно, містика якась. Вночі Даша вирішила перевірити, що ж відбувається у неї в сараї. Вона безстрашно взяла ліхтар і пішла перевіряти сарай о третій годині ночі. Відкриває двері, і тут на підлозі лежить якийсь хлопець. — Е, ти хто такий? Ти що тут забув? Я зараз граблями тебе зашибу, — почала Даша. — Вибачте, будь ласка … я зараз піду, — став підніматися з підлоги хлопець. — Ти як у мене в сараї опинився? — Та мені ночувати ніде було, ось… Даша придивилася. Хлопець виглядав цілком пристойно і черевики нові, і сорочка. Якщо так одягнений, значить він не з села.
Стало його шкода, Даша сказала йому сидіти в городі на лавочці, сама пішла і принесла йому трохи супчика. Хлопець став розповідати, що прокинувся в лісі, голова сильно паморочилася. Він став йти і в підсумку набрів на їх село. Наступного дня відвела Даша хлопця до дільничного, бо сам він не міг згадати, як його звуть. До вечора поліція вже визначила особу, виявилося, що хлопця звуть Денис. Рідних у нього немає, тому ніхто і не шукав. У Дениса є пристойний стан, свій заміський будинок, дві спортивні машини, рахунок у банку. Так за свій порятунок він Дашці червону машину подарував. З’явився у сільської дівчини багатий друг.