Василь з Орисею вирішили влаштувати пікнік біля озера. Дівчина напекла булочок і печева, нарізала фруктів, навіть свіжоспечені кренделі для атмосфери купила. Вони сиділи, вітер грав з локонами Орисі, а Василь спостерігав за цим і раптом подумав про себе: «Сьогодні ж їй зроблю пропозицію. Вона все одно батькам подобається, недоліків я в ній не бачу, так що мене зупиняє?». Щоб зробити пропозицію, Василь вирішив відвезти Орисю на місце їх першої зустрічі. Добре, що він батьківську машину в той день захопив. Чи недобре… По дорозі якийсь камінець попав під колесо машини, Василь втратив керування… спалах… темрява…
Прокинувся хлопець від kриків. Руки коханої, її ніжні тендітні кисті були здавлені… бідна кричала від болю, не кричала, а вила… Василь тільки цілував її, nлакав і повторював: «Все буде добре, все буде добре…». Орися втратила обидві руки… і можливість ходити. Через це батьки Василя заборонили йому спілкуватися з дівчиною, хоч і почували за собою якусь прови ну за подію. Василь не міг повірити: його батьки, які самі йому говорили, що дівчину краще Орисі він не знайде, забороняють йому навіть думати про неї. Все ж хлопець не зламався. Він стукнув кулаком по столу, накинув на плечі вітровку, кинув у рюкзак пару речей і пішов з дому.
А прийшов він до мами Орисі. Хлопець усе їй пояснив. Та спочатку кричала, щоб Василь зник з їхнього життя, але, почувши щирі клятви і визнання хлопця, впустила його в будинок. Орися тоді лежала в лікарні, а в день виписки її зустріли мати з Василем. Хлопець там же всьав перед коханою на коліно і пообіцяв любити її до кінця днів своїх і зробити все, щоб вона була найщасливішою жінкою на світі. Обручку Орися повісила на шию і більше не знімала. З тих пір минуло 35 років. Літня пара сиділа на чолі столу. Вони відзначали своє свято, свято їх сім’ї… в колі сім’ї. Це були Василь з Орисею, а навколо столу сиділи їхні 5 дітей та 8 внуків.