— Ти чого це так причепурився? — дружина підозріло оглянула чоловіка, наводившего блиск на новенькі туфлі. — Як куди?! Сама ж сказала сміття винести! — І ти отак підеш на смітник? В костюмі, в сорочці, навіть поголився. Вже не на побачення чи ти зібрався?! А ну кажи правду! — Яке ще побачення? Передчуття у мене, — зітхнув чоловік. — Яке ще передчуття? — Погане. Пам’ятаєш, коли мене забрали в nоліцію? І адже ні за що, ні про що. Їм, бачте, моя зовнішність не сподобалася. Пом’ятий одяг, неголений… — І тому треба було причепуритися як на весілля? В костюмі виносить сміття? Курям на сміх!
Переодягайся швидше! — Яка ж ти у мене… — Пробурчав чоловік і став перевдягатися. У старі поношені джинси, розношені кросівки, які втратили колір, потерту футболку. Переодягнувшись, підхопив пакет і йдучи сердито грюкнув дверима. Навіть телефон забув захопити… Минула година, інша, а чоловіка все немає і немає. Через три години дружина стала надзвонювати його друзям. Через чотири години чоловік сам зателефонував з незнайомого номера. — Наташа, приїжджай в ділянку. Мене знову заrребли. Захопи наші паспорти і свідоцтво про шлюб. Через п’ятнадцять хвилин Наташа вже сkандалила у відділенні nоліції.
— Ну і що, що на ньому рвані джинси?! Мода зараз така! Він що, сміття в костюмі і при краватці повинен був виносити? Якийсь бо мж поrрабував кіоск, так ви знайшли козла відпущення! Заарештували людину через її зовнішний вигляд! А коли він вам сказав, хто такий, не могли відразу зателефонувати і уточнити?! Обов’язково треба було чотири години його тут мурижити?! А я там мало не збо жеволіла! — Ну ми ж розібралися і вибачилися. Забирайте чоловіка і стежите за його зовнішнім виглядом. — Я ж казав, що у мене поrане передчуття, — сказав чоловік, коли вони вийшли з дільниці.