Я познайомилась с мужем на работе. Как-то раз у меня сломався компьютер, вызвала комп’ютерників. Прийшли два хлопці, один з них був настільки харизматичним, що не мігла не закохати. Він постійно усміхався і з усіма жартував. У Андрія були закохані майже всі представники нашого жіночого колективу. Я ж вдавала, що він мені не цікавий. Показувала себе гордою та неприступною. Він якось розлив мені на стіл кави, я рօ3лютилася і пішла за ганчірочкою. Коли виходила, то він, стоячи біля дверей, сказала: — Може припиниш ламатися? Я ж бачу, що подобаюсь тобі, – сказав він мені. В цей момент у мене серце стукало, як աалене. Я сильно постаралася, щоби не показати жодних емоцій. Після цього випадку він почав доглядати за мною:
то дарував квіти, то викликався до дому проводити, запрошував на побачення, але я відмовлялася. Мені хотілося, щоб він добряче за мною побігав. Його залицяння тривали близько місяця, я не змогла встояти, і ми почали зустрічатися. Моєму щастю не було меж. Я відразу ж розповіла мамі, але їй не сподобалося, що тепер у мене в житті є крім неї ще хтось. Коли Андрій зробив мені пропозицію руки і серця, а я сказала «так», то життя моментально змінилося. Мама новину сприйняла як чиюсь кончину. — Як ти можеш? Ти мене залишиш одну, забудеш рідну маму, як можеш так зі мною чинити? — мало не ոлакалася вона. Увечері прийшов Андрій; я думала, що вона його побачить, і вони зможуть потоваришувати.
Але не тут було. Андрій став, як завжди, жартувати, мамі це не сподобалося. Я ледве її заспокоїла. — Андрію, донька мене не покине, вона мене більше, ніж тебе любить — заявила мама. Андрій у боргу не залишився і почав говорити, що такого не може бути. Вони весь вечір сиділи і сոеречалися про те, кого я люблю більше. Мені було неприємно це чути. Вони навіть не помітили, що я пішла від них до іншої кімнати. Я не знаю, ображатись чи ні, та й як їх помирити? Мама щодня говорить про Андрія одні гидօти, теж саме робить і мій наречений. Відчуваю, що незабаром хтось із них поставить мене перед вибором. Як можна вибрати одну близьку людину — не розумію…