Свій 70 день народження вона зустрічала в пансіонаті абсолютно одна. Син її відправив сюди два роки тому, пообіцявши, що це лише на місяць. А після цього він зник на два роки. Умови в пансіонаті були хорошими, але персонал був холодним та байдужим. Найбільше Аліні Іванівні не вистачало простого людського тепла. Ще п’ять років тому вона і припустити не могла, що залишиться зовсім одна на старості років.
Тоді ще був поряд люблячий чоловік. Але потім його не ста ло, Аліна переписала свою квартиру на сина. Після цього Олег вирішив, що мати тепер марна і буде тільки тяrарем. Аліна Іванівна чудово розуміла, що її просто позбулися і від цього було ще обра зливіше. Все своє життя вона витратила на те, щоб її діти мали безтурботне і щасливе дитинство.
Донька жила вже багато років в Італії. Аліна сумно зітхнула і втупилась у небозвід, коли несподівано почула такий знайомий голос: -Мамо, матусю, привіт! З Днем народження тебе! Аліна обернулася і побачила свою дочку. Старечі очі розnлакалися. -Мамо, Ігор від мене приховував, де ти, але я змусила його розповісти. Тепер все буде інакше, збирайся, ми їдемо додому!