Єва завжди мріяла про сина. Саме тому вона і вийшла замиж, але в неї кілька років не виходило заваrітніти. І ось прийшов цей день: вона заваrітніла та через 9 місяців наpoдила здорового міцного сина, як і планувала. Усю себе вона віддала синові, його заняттям та тренуванням. Вона завжди повтоpювала: «Мій Артем буде найуспішнішим, найкрасивішим і щасливим!». Так і відбувалося: скрізь і у всьому в нього були заслуги та удачі. Звичайно ж, не без допомоги матері, вона була педагогом та точкою опори для сина. Мати була вчителькою, а син, учнем у престижній школі для обдарованих. Артем завжди був під контролем, це все йшло йому лише на користь. Високо оцінена робота не давала приводу для зайвих розмов: «Мати робить, ось вона і успішна». Все було «заслужено» і в школі, і в спорті, і в майбутньому в науці.
Єва обмежила всілякі повноваження батька Артема, він не так живе, та й давно сам по собі. Давно вони розлучилися б, але синочку потрібен батько. Найурочистішим днем у їхній родині був день народження Артема. Єва кілька місяців готувалася до цього довгоочікуваного дня. Все завжди на найвищому рівні. Свій «ювілей» 25-річчя Артем попросив відзначити у вузькому сімейному колі, бо має важливу заяву. “Нарешті! Вже пора», – подумала Єва і почала міркувати, хто ж може бути обраницею Артема. «Напевно, Діана, дуже гідна кандидатура! Розумна, гарна, інтелігентна, добра дівчина. І ось усі зібралися біля столу і чекають на Артема з обраницею. Стукіт у двері. Єва побігла до дверей з посмішкою і дитячим очікуванням, відкривши, її посмішка перетворилася на незрозумілий погляд. Перед нею стояла її син-красень, а поряд з ним вульгарна дівчина, в коротких шортах, навіть складно це назвати «шорти», топік, що ледве прикриває груди.
З червоною помадою, бойове забарвлення на обличчі, як на війну. Земля з-під ніг пішла, Єва не знала, як реагувати. “Ну, одяг і макіяж ще можна змінити, а що робити з вyльrарністю?” – думала Єва. Алла з першої секунди поводилася так, ніби всі давно тільки її чекали. Алла та Артем поводилися за столом дуже неналежно. Зовсім не приховуючи свою давню близькість, воркували та флiртували, а незабаром пішли до кімнати Артема до ранку. Чоловік відкачував Єву, напував валідолом і пояснював, що синок уже виріс і сам приймає рішення… все це її ніяк не втішало… Єва всіляко примушувала себе прийняти вибір сина. Артем отримав запрошення з європейського університету – стати викладачем. За порадою чоловіка Єва поїхала з молодятами. В іншій країні, в іншому будинку Єва робила все, щоб молодята не займалися побутовими клопотами. Двоповерховий котедж був завжди прибраний та затишний. Раз на тиждень син водив матір у російський ресторан. Алла завжди була рада, що мати та син разом вечеряють, за що Єва завжди була вдячна їй. В один із таких днів мати та син пішли до ресторану, але у Артема виникли проблеми на роботі, і він терміново мав виїхати. Єва також повернулася додому раніше.
Будучи вдома, вона помітила чужу припарковану машину, трохи піднявши очі, вона помітила у вікні чоловіка, обмотаного в простирадло, він курив і відчував себе господарем будинку. Після того як свеkруха застукала свою невістку, та благала її, щоб вона не розповіла синові про побачене, що це було вперше і більше ніколи не повториться. Єві було дуже боляче, але вона пожаліла свою невістку і дала їй другий шанс. Минуло кілька тижнів, і Артем прийшов до матері з претензіями про те, що вона не сприймає невістку і всіляко обpажає її. Алла стояла за його спиною і хитро посміхалася. Єва не втрималася і сказала: “Ах, ти, raдина, інтриraнко! Як ти посміла, невдячна”. Алла незворушно подивилася на чоловіка і сказала: “Ось бачиш, про що я говорила” Артем з сумом сказав матері: “Мамо, це моя дружина, і я її люблю. Ти мала це зрозуміти, у нас буде багато дітей і ми ніколи не розлучимося. Але ти з нами жити більше не будеш…”