Максим із Альбіною сина до дитячого садка відвозити не хотіли. Вихователька часто підвищувала голос на дитину, це матері Вови не подобалося. Тому Максим із Альбіною вирішили продати свою квартиру та купити біля батьків Максима. Тепер щоранку Вова йшов до бабусі та дідуся. Він завжди приходив до них одночасно. Хлопчикові було п’ять років, але він був розумний не по віку. Якось він поставив таке недитяче запитання, що застав бабусю і дідуся зненацька. Того дня Вова прийшов із запізненням та сумним. – Онуче, ти чого такий похмурий? – спитав дідусь. Вова нічого не відповів. Він побіг на кухню, ледь як забрався на високий стілець і сидів з прокислим обличчям.
– Вова, оладки будеш? Я так багато їх наготувала для тебе. Ти ж їх любиш? – З любов’ю запитала бабуся. Вова негативно похитав головою, навіть не глянув на бабусю. – Ну ти чого такий засмучений? Тебе хтось образив? – не вгавав дідусь. – Може тато з мамою посварилися? Ти тільки скажи, ми самі їх залаємо. – сказала бабуся. – Ні, батьки в мене добрі. Ніколи мене не лаяли – сказав сердито хлопчик. – Вова, ти нас з дідусем не лякай. Може, ти спитати щось у нас хочеш? – поцікавилася бабуся у онука. Хлопчик уважно подивився на бабусю та дідуся, а потім запитав: – Баба, а ти на стару перетворюєшся? Літні люди перезирнулися. Вони не розуміли суть питання. – Онуче, ми тебе зовсім не розуміємо.
– розводив плечима дідусь. – Ну, як це не розумієте. Я колись до вас йшов, то мені на зустріч йшла бабуся. Стежка вузька була, я відійшов, щоб вона пройшла. Але уявляєте, вона мене штовхнула, і я впав. Чоловік назвав її старою і лаяв за те, що мене штовхнула. А вона його поганим словом обізвала і пальчик показала. Мама мене відшльопала, коли я пальчик у садку показував середній. Ось я подумав, що бабуся теж такою стає. – Онуче, вона просто погана людина, твоя бабуся ніколи такою не була і не стане. – запевнив його дідусь. Вова зрадів і жадібно накинувся на оладки.