Степанові було 41, і він жив у маленькому містечку. Він часто їздив районом по роботі, відвідуючи віддалені села та селища і залишаючись там на день чи два. Дружина Степана, Настя, звикла до його поїздок і довгий час вірила у далекі поїздки свого чоловіка. В одній з таких поїздок Степан познайомився з Катею, самотньою, але веселою та добродушною жінкою. Він зустрічався з Катею по буднях, не так часто, лише під час своїх відряджень у район. Катя жила у селі у своєму будинку за високим парканом, тому Степана майже ніхто не бачив у неї на подвір’ї. Степан доnомагав їй по дому, і вона була рада, що в неї з’явився такий підручний чоловік. Ось так Степан гойдався на гойдалці життя, від своєї дружини Насті до своєї kоханки Каті. Але трапилося так, що одного разу Насті розповіли про його пригоди в селі за п’ятнадцять кілометрів від його будинку. Одного ранку він вискочив з дому Каті з порожніми відрами до колонки, щоб набрати води. Але колонка з водою була за парканом. Степан якраз налив одне відро, коли раптом побачив свою сусідку Тетяну, яка мешкала з ним в одному будинку в місті. -Степане, що ти тут робиш?
– зневажливо запитала його Тетяна. Степан не міг зрозуміти, звідки взялася сусідка, і в його голові вже крутилися думки про те, що вона скаже його дружині. Він знав, що Тетяна обов’язково повідомить про їхню зустріч. -Ну, давай, наливай воду в інше відро, і я подивлюся, куди ти їх віднесеш. Мені дуже цікаво. Степан потупцював, наповнив друге відро, щось пробурмотів, ніби прийшов до своїх родичів, і, взявши обидва відра в руки, поспішив до будинку Каті, а Тетяна з усмішкою дивилася йому вслід . -Мабуть, вирішив розбавити однакові подружні стосунkи, але в іншому я не знаю, що й думати. Ну, нічого, Настя про все дізнається! Степан повернувся додому і вигадав версію, що його начальник попросив його заїхати до родича додому, щоб доnомогти з господарством. Він відчинив двері своїм ключем і увійшов до квартири. -Привіт, kохання моє, — покликав він з порога. -Вітання! – крикнула йому Настя з кухні.
-Йди вечеряти! Степан сів за стіл, дружина поставила перед ним тарілку з голубцями, як раптом пролунав дзвінок у двері. Дружина побігла відчиняти. Сусідка Тетяна стояла у дверях! -Привіт, Настя, — діловито почала Тетяна. -І з новинами! Чоловік удома? Настя була з жа хом від розповіді. Степан намагався все заперечувати, але слова Тетяни не залишали сумнівів. Їй здавалося, що земля пішла в неї з-під ніг. Вона не могла повірити, що чула. Степан завжди був їй вірний, принаймні так вона думала. Як він міг так вчинити з нею? Степан тим часом побілів, як полотно. Він знав, що його брехня наздогнала його, і він ніяк не міг заперечувати те, що говорила Тетяна. -Мені шкода, Насте, — тихо сказав він. — Я не хотів, щоб так сталося. Але Настя не хотіла цього чути.
Вона відчувала себе ошуканою та скривдженою, і їй було нестерпно більше перебувати в одній кімнаті зі Степаном. -Забирайся, — холодно сказала вона. – Я не хочу тебе більше бачити. Степан знав, що він сильно облажався. Він вийшов із квартири, не сказавши більше ні слова, почуваючи себе найгіршою людиною у світі. Він втратив любов і довіру своєї дружини, і все це заради кількох миттєвостей насолоди з іншою жінкою. Ідучи вулицею, він думав про те, що зробив. Він забув усе, що в нього було з Настею, і все за ради швидkоплинного роману з Катею. Він знав, що зробив жа хливу помилку, і йому доведеться жити з наслідками все життя…