Нещодавно ми з чоловіком їздили до його мами. Мила жінка, ми з нею потоваришували, погостювали у неї пару днів і потім поїхали додому. Вона з нас тоді обіцянку взяла, що наступного разу ми затримаємось на довше. Ми ж погодилися своєю чергою. І після цієї міні-відпустки, свекруха вже дзвонила не лише своєму синові, а й мені, та я в принципі не проти була. За півроку мати чоловіка вирішила приїхати до своєї доньки, ми живемо з нею в одному місті, поряд. Свекруха подзвонила мені і питала, що мені привезти. Ну, я що? Я, звичайно, сказала, що нічого не потрібно, головне, щоби ви приїхали.
Та й банку варення і, якщо можна соління. Свекруха приїхала на 10 днів. Ми з чоловіком зустріли її на вокзалі, сестра вже накривала на стіл. Усі наступні дні я працювала. А чоловік та його сестра розважали свою маму, то по торгових центрах, то якісь визначні пам’ятки покажуть. Загалом їм не нудно трьом було, я так думала. Але я ніяк не могла подумати, що я була важлива на цьому святі життя. На 10-й день, у мене був вихідний, я приїхала в кафе, це були вже проводи свекрухи. Чесно, я почувала себе нормально весь цей час.
Пройшов місяць того вечора в кафе, а мама перестала мені дзвонити. Я вирішила спитати, чи все добре з нею. Чоловік мені тоді сказав, що мама, виявляється, скрив джена. Я спочатку не зрозуміла через що, чоловік пояснив. За всі 10 днів, я виявляється, не покликала її до нас додому. А мусила? Ну от не розумію, чи може пояснити хто? Вона хотіла подивитися, яка я господиня, може, я за її сином поrано дивлюсь? Та потім квартира орендована, що вона в ній забула? Гаразд, якби вона була велика, але там пройти ніде. Коротше, не розумію; та й байдуже, на що вона обра зилася.