Ми з сестрою продали квартиру, що залишилася від батьків, а гроші чесно поділили навпіл. На свою частку я купила двокімнатну квартиру в іпотеку. На сьогоднішній день іпотеку закрила, квартиру відремонтовала. Сама я розлучена, дітей немає. Працюю у фірмі з тверезомислячим начальством і великою зарплатою. Єдиний мінус роботи — часті та довгострокові відрядження. Рік тому відправили до чергової, закінчення якої поки що не видно. Сестра мешкає в одному зі мною місті. Вона має дочку, Тому, яка вийшла заміж у 19 років. Обидва студенти. Жили молодята у сестри, що спричинило скарги останньої на тісноту. Хоча молоді примудрялися щось підробити, але сестра з них грошей на побутові витрати не вимагала.
Витрачали зароблене самі. Коли мене начальство попередило про нинішнє відрядження, я звернулася до сестри з проханням доглянути квартиру. Та виступила з контрпропозицією: — Давай туди молодих поселимо. Вони самі комуналку оплатять – тобі зиск. А я доглядатиму їх, — умовляла вона мене. Вмовила. Я й погодилася. З відрядження на іншому кінці країни я регулярно телефонувала сестрі. Та бадьоро доповідала, що все добре, HП ніяких. І я вірила. Доки мені не зателефонували з управління будинком. Жінка, що зателефонувала, поцікавилася, коли я планую закрити борги по квартплаті. Озвучила суму – 80 000.
Я пообіцяла вирішити питання найближчими днями, і попросила не надсилати справу до суду. Подзвонила сестрі. Та спершу відмовлялася, мовляв, якась помилка, потім зізналася. Обіцяла за півроку закрити борги. Мене це не влаштовувало. – Три дні вам на сплату боргу. І звільняйте квартиру. Самі. Інакше попрошу друзів, і вони просто викинyть твоїх дітей із неї. — Вariтну племінницю на вулицю викинеш? — Сестра спробувала натиснути на совість. — Викину. Не сумнівайся. Борг, звичайно, доведеться виплатити самій. Про слово «совість» сестра з донькою явно не в курсі. Натомість мені урок на все життя. За битого двох небитих дають.