Умовив мене мій друг у 15 років піти з ним у будинок його нової дівчини, мовляв, боїться один іти, та й весело весь час проведемо. Я спочатку довго думав, все ж таки третій зайвий, але мене вмовили, ну я й пішов. Будинок був, звичайно, величезний, та ще й приставка була зовсім нова, от і сіли ми втрьох у гонки грати і у всякі стрілялки. Дівчина дівчиною, а грала вона не гірше за нас, а враховуючи, що ми з другом ще в турнірах серед однокласників перші місця завойовували, то вона прямо майстром була.
І ось настала черга мого друга грати проти своєї дівчини, тут вони відразу почали сюсюкатися, друг ще піддавався, щоб дівчина його добре себе почувала, мені на це дивитися було гидко, я з дитинства зрозумів, що баби від лукавого. Почав я дім розглядати, точніше кухню, точніше банку згущеного молока, як раптом у коридорі почувся низький чоловічий голос, а це тато дівчини з роботи раніше повернувся. Вони удвох як забігли нагору, а я не знав, куди банку згущеного молока подіти, поклав її швидко на диван, і рвонув до мого друга. Ми з ним хвилин 10 кружляли по кімнаті, намагаючись зрозуміти, де сховатися, поки тато дівчини стукав у двері.
Ми абияк помістилися в шафу і давай чекати, коли мужик цей піде. Раптом зателефонували на мій мобільник. Мама, мабуть, хотіла дізнатися, як мої справи. Вже усвідомивши всю напруженість ситуації, а вийшов із шафи. — Здрастуйте, — з легкою усмішкою привітав батька дівчини, поки вони обоє в шо ці дивилися на мене. — Так, мам, я зараз зайнятий, передзвоню, все добре. — Коротко дав мамі зрозуміти, що зараз не до неї. — До побачення, — не менш впевнено сказав я і вийшов із кімнати. — О, а я за ним, — мій друг вийшов з шафи, і ми обидва, показуючи свою швидкість, яку не бачили ніякі гепарди та спорткари, рвонули, якнайдалі від цього будинку. Все ще ми згадуємо цю історію з регітом.