Найважливіше для батька — щастя та здоров’я дітей. У нас з чоловіком був ступор, коли лікар сказав, що rоловний бі ль у нашої дитини зумовлений страաним захво рюванням. Ми не могли повірити своїм вухам. Ще вчора все було нормально, дитина щасливо бігала, але просто час від часу скаржилася на бі ль. Ми відразу ж, коли почали надходити такі скарги, зводили її до ліkаря. А тут нам кажуть, що наша kохана дівчинка дуже хво ра, що має мало шансів вижити. Ви уявляєте наш з чоловіком стан? У мене навіть на сльози не було сил. Сльози вже прийшли вдома. Два дні я проnлакала, усю вологу виплакала. А потім почався болісний період лікування.
Весь час я була зі своєю дитиною. Було просто нестерпно бачити, як дитина слабшає з кожним днем, наскільки важко переносить всі медичні заходи. Але найстрашніше було те, що вони зовсім не допомагали. Ми витратили всі заощадження на лікарів та дорогі клініки, але нічого не давало належного ефекту. Зрештою, нас просто відправили додому чекати неминучого. Мовляв, ми все перепробували, даруйте, нічого не допомагає. Наша малеча згасала з кожним днем. Я пролила літри сл із, втратила надію, постійно молилася. Якось моя знайома мені каже: -Галю, кажуть, що в сусідньому селі живе свята людина, зводь до нього доньку.
Володимиром звуть, кажуть, хво роби лікує своїми молитвами. Марію я не бачила кілька років, тому вона була не в курсі ситуації у нашій родині. Я вхопилася за її пораду, як за соломинку. Незабаром ми поїхали на адресу, яку вона нам дала. Там виявилася маленька хатинка. Звідти вийшов чоловік із довгою, сивою бородою. Він подивився на мою дочку і насупився. Ксенія пробула в нього три дні. Весь цей час чоловік стояв біля її ліжка на колінах і молився, відходив лише на годину протягом дня, навіть уночі стояв поруч із її ліжком у молитвинній позі. Я знаю, що в це важко повірити, але наша дівчинка видужала. Досі не можу повірити у це диво! Я не вирізнялася своєю вірою в Бога, але цей випадок на мене вплинув. Я думаю, що наша дівчинка захво ріла через нашу невіру.