Віка отримала листа від колишньої свекрухи, про існування якої вона вже і забула. Розлу чилася вона після трьох років спільного життя. Вона не могла зрозуміти, як же була сліпа і як вона вийшла заміж за такого ледаря і маминого синка. До народження сина вона якось ще терпіла чоловіка, а потім вже не могла виносити його і подала на розлу чення. -Я тобі жодних аліментів платити не збираюся, – заявив чоловік. Вона й не подавала на аліменти, виховувала сина одна. Сином ні чоловік, ні його батьки ніколи не цікавилися. За кілька років пом ер чоловік, і Віка вирішила піти на поминkи.
-Ти прийшла сюди посміятися та піти? Через тебе мій син по мер. Тому що ти залишила його без жіночої турботи, — заявила колишня свекруха на поминkах сина. Віка відкрила рота від подиву і не змогла нічого відповісти. Минуло вже з двадцять років, і ось від свекрухи вона отримує несподіваний лист. Вона запрошувала Віку до себе у гості після стількох років. Віка порадилася з нинішнім чоловіком і вирішила піти до бабусі в гості, дізнатися, навіщо вона її покликала. Двері відчинив соцпрацівник…, який одразу напав на неї з претензіями, що вона не дбає про стареньку, і вона залишилася зовсім одна. -Не кажіть про те, чого не знаєте. -Я знаю, що Ви дуже поrано ставилися до бабусі та її сина, довели його до могили, — сказав соцпрацівник.
Віка зібралася вже йти від зл ості, але до неї вийшла старенька. Вона була дуже бадьорою, не такою, як очікувала побачити її Віка. -Я покликала тебе з однією пропозицією. Ви у мене найрідніші люди, у мене більше немає нікого. Ти забереш мене до себе жити? А я залишу тобі свою квартирку. Вона в мене гарна. А то ходять сюди всякі, пропонують мене утримувати за квартиру, але я не погоджуюсь. Ну що, візьмеш мене до себе? — Ні, — впевнено сказала Ніна. У мене є свекруха, яка любила і плекала мене всі ці роки, няньчилась з вашим рідним онуком, про якого ви й не згадували. Вона вийшла з квартири і навіть у під’їзді чула голос колишньої свекрухи, яка й досі лаялася з нею.