Наречений кинув мене перед весіллям, і я шалено рада за це. Але ніхто не розуміє причини моєї радості; вони ж не знають про одну деталь

Ця історія сталася давно, тридцять років з того часу минуло. Я тоді ще була молода, недосвідчена, наївна. Мені тільки виповнилося 19, мене доглядав сусідський син Антон. Він квіти мені приносив, своєю машиною катав, я заkохалася в нього по самі вуха. За півроку наших зустрічей Антон покликав мене заміж. Готуватися до урочистостей стали всім селом.

Advertisment

Сусіди доnомагали упорядкувати земельну ділянку, щоб там розмістити столи та організувати весілля. І ось за два дні до свята до мене приходить Антон і каже: -Лєн, ти пробач мені, але весілля ніякого не буде. У мене одразу сльо зи потекли. -Але чому? Ти передумав?! -Так, Наталка від мене ваrітна, у нас дитина буде. Поверталася я після цієї розмови додому вся заnлакана та нещасна, не знала як батькам все розповісти.

Дорогою додому мені зустрівся друг дитинства, він відразу запитав що сталося. Я була вся на емоціях, і все розповіла. -Ну і що мені тепер робити, мене ж засміють у селі! Ганьба – наречений перед весіллям кинув! – ревіла я. Мишко якось дивно на мене подивився і зізнався, що мене давно любить. -Лєно, ти за мене заміж підеш? Я найкращим чоловіком буду! Зараз, озираючись назад, я розумію, що все було на краще. З Мишком ми щасливі вже тридцять років!

Advertisment

Leave a Comment