Коли я виходила заміж за Василя, то вже була у розлученні з дворічною дочкою. Василь, який ніколи раніше не був одружений, запевнив мене, що в цьому немає проблеми, і навіть удочерив мою дочку, приховуючи свій біологічний статус протягом багатьох років. Згодом у нас народився спільний син, і ми ставилися до обох дітей однаково. Однак, коли діти стали старшими, я помітила, що Василь благоволіє нашому синові. Він поїхав до США заробляти гроші, насамперед, як здавалося, для нашого сина. Упродовж кількох років він купив йому квартиру і навіть подарував машину на день народження.
Коли я була рада за нашого сина, моя дочка здавалася покинутою. Вона вийшла заміж і переїхала до родичів чоловіка, і мені боляче було бачити її в іншій сім’ї. Вирішивши діяти, я вирушила до Італії заробляти гроші. Василь сподівався, що я витрачу свій дохід на будівництво нашого будинку, але я насамперед хотіла купити квартиру для своєї доньки. Чотири роки по тому я мала достатньо грошей на її квартиру. Коли Василь дізнався про це, він засмутився, адже й досі сподівався, що я витрачу ці гроші на наш недобудований будинок. Коли ми обоє повернулися додому того літа, напруженість зросла.
Ми постійно сперечалися про гроші. Василь почував себе зрадженим, думаючи, що я мала зробити свій внесок у наш спільний будинок. І все ж, на мій погляд, я всього лише врівноважувала чашу терезів. Він забезпечив нашого сина, а я – нашу дочку. Попри це наші стосунки натяглися, і Василь запропонував мені повернутися до Італії, щоб добудувати наш будинок. Але чи варто йти на цей крок?