Вітя вкотре не послухався мати. Він нічого не міг з собою вдіяти, під його домом чекала ціла компанія друзів, і він не втримався, щоб не вийти до них. Як тільки його мати повернулася додому з нічної зміни, вона була вражена станом квартири. У приміщенні панував безлад, скрізь валялося сміття, а в раковині була гора брудного посуду. Вітя навіть слухати не хотів закиди матері, він збирався лише «пережити» сварку та рвонути назад до друзів. – Вітю, ти такий егоїст! Ти не хочеш мені допомогти, ти думаєш тільки про себе, – нескінченно лаяла його мати. – Це не так, мамо. Я приберуся пізніше. Будь ласка, можна я зараз піду вже? – Нив Вітя. Його мати зітхнула:
– Добре, давай. Але я сама все заберу. З тобою завжди так. Ти ніколи не робиш того, що маєш, ніколи! Вітя знав, що його мати через пару хвилин все зробить сама, тому особливо не спромігся допомогти. Тільки коли йому були потрібні гроші, він ставав ідеальним сином, виконував усі завдання і навіть готував вечерю часом. Його мати була щаслива, коли він поводився таким чином. Якось мама Віті не повернулася з роботи у звичайний час . Вітя був зі своїми друзями і не помітив, що його мати відсутня, доки не повернувся додому пізно ввечері. Він обшукав усю квартиру, але матері ніде не було. Тоді Вітю привів до тями телефонний дзвінок з лікарні. – Це Віталій? Ваша мати потрапила в аварію і перебуває у тяжкому стані, – повідомив йому незнайомий голос.
Вітя помчав до реанімації, щоб з’ясувати, що сталося. Йому не дозволили побачити свою матір, але дозволили спостерігати через скляні двері. Хлопець був сповнений занепокоєння і тривоги, спостерігаючи, як його мати лежить непритомна в білому ліжку. – Ну ж, – шепотів Вітя, – чому ти не репетуєш на мене? Чому ти не звітуєш мене через безлад у домі, чому, мамо? Всю ніч Вітя молився і просив Бога допомогти та зцілити його маму. Він пообіцяв слухатися матір, допомагати їй у всьому і загладити свою поведінку. Він зрозумів, як жахливо поводився. Він розумів, втрачає єдину людину, яка щиро любить його. Наступного ранку мама Віті прокинулася і була переведена до палати. Вітя, нарешті, зміг увійти та обійняти її, а потім сидіти годинами, тримаючи за руку. Він зрозумів, що його покаяння допомогло все виправити, і пообіцяв ніколи не забувати своїх обіцянок Всевишньому. З того дня Вітя став зразковим сином, завжди готовим допомогти своїй матері у всьому, чого вона потребувала.