Одного разу до Анастасії Федорівною постукали два хлопця в синіх формах: один чорнявий, повненький такий, другий – кучерявий блондин – високий і худорлявий. — Бабулю, ми аналізатор прийшли перевірити, — сказав чорненький. — Так, з минулого року вони у всіх повинні стояти, — додав блондин. — Який ще анкализатор? — здивувалася бабуся. — Аналізатор, бабуля. Він у всіх повинен бути, інакше доведеться платити штраф в 40 тис. Так він у вас є? — Немає в мене анкалізатора … — Анастасія знизала плечима. — Вам пощастило: він у нас є, і ми його можемо поставити за ту ж суму.
Анастасія запросила хлопців в будинок і закрила двері в два оберти. Хлопці вже готувалися отримувати грошики, як раптом Анастасія сказала: — Слухайте сюди, гадюки, скоро прийде загін nоліції, і ми з’ясуємо, що Ви там хотіли мені встановити. — Е, Стара, — Чорненький зніяковів, — що за діла. Хлопці спробували відкрити двері, але і них не вийшло. — Не так швидко, — сказала жінка, — бачите камери, — вона вказала пальцем на 2 камери в хаті, — мій син, капітан за званням, прямо зараз стежить за нами. — Може, домовимося, — замимлив блондин.
— Ви мені 40 тисяч заплатите? — єхидно посміхнулася бабуся, — ну або можемо обійтися без грошей. — Звідки у нас такі гроші? Ми ж пожартували щодо … аналізатора. Ви нас просто відпустите? — Відпущу, тільки якщо допоможете з парочкою справ по дому. Парочка справ тривали вірних три години. Хлопці пішли з дому Анастасії жа хливо втом леними, але задоволеними, що їм не довелося платити 40 тисяч. Коли ті пішли, до бабусі повернулася внучка з універу. Вона включила камери і почала знімати відео для свого кулінарного блогу.