Люда, стомлена, повернулася додому. Мріяла відпочити. Але свекруха влаштувала черговий сkандал, мовляв, чоловік не годований. При тому що їжі в холодильнику навалом, а він сам не працює. Міг би розігріти і поїсти. Але… Бачите, це мала зробити Люда, на подяку за те, що її взяли за дружину і пустили жити у свою квартиру… Цей скандал переповнив чашу терпіння дівчини, і незважаючи на те, що з ніг валилася від втоми, Люда зібрала речі і пішла на вихід. – Ти куди зібралася? — пристала свекруха. — Іду з ваших «хором». Назавжди! — А хто комуналку платитиме? — Той, хто живе, хай і платить… Насилу дійшовши до зупинки, Люда сіла на лаву і вирубалася. Прокинулася на дивані, у незнайомій квартирі.
Вона здивовано оглядалася на всі боки, намагаючись зрозуміти, де ж опинилася. — Прокинулася? Ось і гарно. Вмивайся, зараз снідати будемо, — сказала їй жінка років шістдесяти. Вмившись і прийшовши на кухню, Люда запитала: — А як я тут виявилася? — Сину мій, Стасе, приніс. Він тебе на зупинці знайшов. У неnритомності. Посадив у машину, привіз додому, зателефонував до свого друга, Костика, він у нас ліkар. Той примчав, сказав, що просто втомилася, тобі треба виспатися. До речі, мене звуть Світлана Семенівна. – Я Люда. — Доброго дня, Людо, — почула вона чоловічий голос. — Вітаю. Ви Стас? Дякую вам, що не кинули на вулиці. — Ну як же можна було пройти повз таку красу.
Під час сніданку, Люда коротко розповіла свою історію і запевнила, що одразу поїде до подруги. — А ви залишайтесь у нас, запропонувала Світлана Семенівна. Місця у нас багато. — Добре, але як тільки знайду квартиру, то одразу ж переїду… Пошуки квартири зайняли місяць. За цей час Люда розлу чилася з чоловіком, і міцно потоваришувала зі Стасом. А потім почала відчувати до молодої людини почуття, сильніше за дружбу… – Я знайшла квартиру. Завтра переїду, — опустивши очі, сказала вона Стасові. — Навіщо, хіба тобі у нас погано? — Запитав чоловік. — Я бо юся своїх почуттів. — Давай побо юватися разом, — сказав Стас і, обійнявши її, поцілував… І залишилася Ліда жити зі Стасом та Світланою Семенівною, відчуваючи любов чоловіка та повагу його матері.