У моєї знайомої, Олени, ніколи з матір’ю стосунки не клеїлися. Це проектувалося і на її особисте життя. Дівчина вийшла заміж дуже швидко, не встигнувши нормально познайомитися із чоловіком. Що вона одержала за підсумком? Розлу чена з дитиною в руках. Після розлу чення всі в один голос твердили: — Повертайся до матері. Якою б вона не була жа хливою, серце матері ніколи не стерпить поrаного для своєї дитини – вона допоможе тобі з дитиною, та й легше буде вдвох з усім упоратися. Прийняла мати доньку з дитиною, прожили вони разом під одним дахом, але від матері Олена втекла швидше, ніж від чоловіка. Мати з віком зовсім з котушок злетіла.
Вона кожен бо жий день зви нувачувала дочку в пограбуванні, на брехні або в чомусь ще, аби було що. Їй і приводу для цього не треба було шукати. Олена забрала доньку та зняла собі житло. З її професією вона знайшла непоrану роботу із гарною зарnлатою. Найняла няньку, сама з головою пішла у роботу. Життя налагоджувалося. Мамі Олена час від часу відправляла продукти, намагалася з нею не перетинатися, дзвонила тільки коли дуже чогось хотілося. Якось Олена дізналася, що мати переписала на неї свою квартиру. — Ну, добре, мені тепер і податkи nлатити, — сkаржилася Олена, — вона nенсіонерка, нічого не платила, а я… — Зате квартира не пропаде, дур ненька, ти чого? — Дивувалися подружки. — Так квартира б не пропала. У мами немає інших спадкоємців, — зітхала Олена.
Ну, прийняла вона квартиру, платила все, як треба, але тут мама знову вирішила прикрасити життя доньки черговою інтрижkою. Мама зви нуватила Олену у маніпуляції, мовляв, вона все підлаштувала, мати переписала квартиру не з власної волі. Жінка загрожувала Олену судом. У Оленки життя тільки-но налагоджувалося. Вона не хотіла мати з мамою жодних стосунків – шпурнула дарчу на матір і грюкнула двері. Більше до цих дверей Олена не заходила. Багато подруг звинувачували Олену в тому, що вона рано здалася, а могла б піти далі, виграти суд та залишити квартиру собі. Але тільки Олена знала, скільки нер вів їй коштували ці квадратні метри.